Словник української мови (1927)/ґерувати
| ◀ ґерлянка | Словник української мови Ґ ґерувати |
ґецатися ▶ |
|
Ґерува́ти и ґирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Править возом, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять воз, катя его задом вперед, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цене). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. См. Керува́ти.