Словник української мови (1927)/ґлей

by Борис Грінченко

◀ ґледжити

Словник української мови Борис Грінченко Ґ ґлей

ґлейт ▶

Київ: Горно, 1927

Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк., Звен. у. 2) = Гле́й. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. I. 83. (Черниг.). *3) Зеленая мылкая глина. Херс. Нік.