Словник української мови (1927)/ґолькнути
| ◀ ґолькати | Словник української мови Ґ ґолькнути |
ґондзоль ▶ |
|
*Ґо́лькати, каю, єш, сов. в. ґолькнути, кну, неш, гл. 1) Глотать, глотнуть быстро, с особым звуком. Ґолькнув одразу — кварти як не було. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. 2) Булькать, издавать звук при переливании жидкости из сосуда с узким горлышком. Ґолькає гас із бальцанки. С. Пальчик. Ефр.