Словник української мови (1937)/бабиця

by Борис Грінченко

◀ бабиць

Словник української мови Борис Грінченко Б бабиця

бабич ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́биця, ці, ж. 1) Баба, старуха. Усім хлопцям по дівчині, мені бабицю стару. Грин. III. 646. 2) Раст. Alyssum campestre. Желех. 3) Также и во мн. Ба́биці. Боль, колики в животе. ЕЗ. V. 42. Киевлянин. 1867. №№ 82 и 83. Детская болезнь. КС. 1893. VII. 80. (Відьма) що пропасницю, студінь і горячку зелом відмиє — на ліси відмовит, бабиці люті пшоном відварит. Люб. 59.