Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бабник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бабник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бабни́к, ка́, м. 1) Сосуд, в котором пекут баби. См. Баба 21. 2) = Бабинець. Подольск. г. Шейк.