Словник української мови (1937)/бали
| ◀ балець | Словник української мови Б бали |
балик ▶ |
|
Ба́ли, лів, м. мн. Разговоры, россказни. Тільки і балів на селі, що про мене безщасну. О. 1862. VII. 42. Розклався з своїми балами — і до вечора тебе не переслухаєш. Полт. Всі ж не з балами стояли, всі були по ділу тут. Котл. Од. 490. Це вже ба́ли! Дудки! Це вже бали, щоб я йому дала. Харьк. у. Ні, це вже бали! Грин. I. 240.