Словник української мови (1937)/баранчук

by Борис Грінченко

◀ баранчик

Словник української мови Борис Грінченко Б баранчук

бараня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Баранчу́к, ка, м. = Баранець 1. Желех. В некоторых песнях употребляется как припев: Гоп, чук, баранчук, а на боці дудка! Кедь би мені не миленька, не був би я тутка. Гол. IV. 512.