Словник української мови (1937)/барма

by Борис Грінченко

◀ барложитися

Словник української мови Борис Грінченко Б барма

бармувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́рма, ми, ж. 1) Мундир, ливрея. Гол. I. 150. См. Барва. 2) Накипь, пенка при варке меду, варенья и пр. Киев. Як з вишень варення вариш, так барми багато. Харьк. г. 3) Глина с примесью железной руды. Ум. Барми́ця, барми́чка. Черк. у.