Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/барма

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
барма
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́рма, ми, ж. 1) Мундир, ливрея. Гол. I. 150. См. Барва. 2) Накипь, пенка при варке меду, варенья и пр. Киев. Як з вишень варення вариш, так барми багато. Харьк. г. 3) Глина с примесью железной руды. Ум. Барми́ця, барми́чка. Черк. у.