Словник української мови (1937)/батенько
| ◀ батеньків | Словник української мови Б батенько |
батечко ▶ |
|
Ба́тенько, ба́течко, ка, м. Ум. от батько. Батюшка. Чуб. III. 290. Рудч. Ск. II 183. Його батечко питає: що ти, синочку, гадаєш? Чуб. III. 203. Да нема роду ріднійшого над батечка. Чуб. V. 439. Употребляется как слово обращения к старшему человеку. Батечку мій! — выражение удивления: боже мой! батюшка мой! Яких то цвітів там не було! батечку мій, та й годі! Кв. Часто во мн. ч. Ба́течки! Батюшки! А худоби-худоби, так батечки! свій хутір, лісок, винничка, млинок. Кв.