Словник української мови (1937)/батько
| ◀ батьківщина | Словник української мови Б батько |
батькувати ▶ |
|
Ба́тько, ка, м. 1) Отец. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім'ї. МВ. II. 105. Голова́тий ба́тько. Отец на свадьбе. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний батько. Хозяин хаты, в которой бывают вечерниці. Грин. I. 285. Брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задевая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 2) Употребл. как почтительное приветствие пожилому человеку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько.