Словник української мови (1937)/батькувати
| ◀ батько | Словник української мови Б батькувати |
батюга ▶ |
|
Батькува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Бранить, задевать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: «Ти, каже, сякий-такий сину!..». Рудч. Ск. II. 7. 2) Быть отцом. Мил. 210. Быть посаженным отцом. 3) Быть начальником; действовать в качестве отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати… ЗОЮР. I. 320.