Словник української мови (1937)/бевкати
Зовнішній вигляд
◀ бевкання | Словник української мови Б бевкати |
бевкнути ▶ |
|
Бе́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить раздельно в один колокол. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.