Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бевкнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бевкнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́вкнути, ну, неш, гл. одн. в. от бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.