Словник української мови (1937)/бевкнути
Зовнішній вигляд
◀ бевкати | Словник української мови Б бевкнути |
бевхати ▶ |
|
Бе́вкнути, ну, неш, гл. одн. в. от бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.