Словник української мови (1937)/безжурно

by Борис Грінченко

◀ безжурний

Словник української мови Борис Грінченко Б безжурно

беззаконний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безжу́рно, нар. Беспечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.