Словник української мови (1937)/беззаконний

by Борис Грінченко

◀ безжурно

Словник української мови Борис Грінченко Б беззаконний

беззаконник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Беззако́нний, а, е. Беззаконный. Чуб. I. 85. Укажу я беззаконним твої праведні путі. К. Псал. 16.