Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/беззаконник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
беззаконник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Беззако́нник, ка, м. Беззаконник, преступник. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.