Словник української мови (1937)/беззаконник

by Борис Грінченко

◀ беззаконний

Словник української мови Борис Грінченко Б беззаконник

беззаконно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Беззако́нник, ка, м. Беззаконник, преступник. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.