Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безконечний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безконечний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безконе́чний, а, е. Бесконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. Безконе́чна пи́санка = Безконечник 2. Сим. 233.