Словник української мови (1937)/безконечниця

by Борис Грінченко

◀ безконечник

Словник української мови Борис Грінченко Б безконечниця

безкоровайний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безконе́чниця, ці, ж. 1) = Безконечник 2. 2) Сказка, бесконечно повторяемая через соединение конца ее с началом.