Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безконечниця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безконечниця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безконе́чниця, ці, ж. 1) = Безконечник 2. 2) Сказка, бесконечно повторяемая через соединение конца ее с началом.