Словник української мови (1937)/безкостий

by Борис Грінченко

◀ безкосий

Словник української мови Борис Грінченко Б безкостий

безкраїй ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безко́стий, а, е. Не имеющий костей, бескостный. Чуб. I. 314. Говорить язик безкостий та договориться до одного кінця. Ном. № 1123. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий. (Заг.: пьявка).