Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безневинний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безневинний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.