Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безпереч

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безпереч
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́зпереч, нар. 1) Беспрестанно, постоянно. Блискавка безпереч усю ніч. Волч. у. Я безпереч сижу дома. Лебед. у. 2) Беспрекословно. Галиц.