Словник української мови (1937)/безслідно

by Борис Грінченко

◀ безслідний

Словник української мови Борис Грінченко Б безслідно

безслізний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безслі́дно, нар. Бесследно. Конис. (О. 1861. I. 321). І безслідно, мов та мрія, навіки пропали. Млак. 92.