Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безсудно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безсудно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безсу́дно, нар. Без суда; беззаконно. В темниці сконає безсудно. К. Дз. 51.