Словник української мови (1937)/безсумний

by Борис Грінченко

◀ безсумлінно

Словник української мови Борис Грінченко Б безсумний

безсумно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безсу́мний, а, е. Беспечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.