Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безсумно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безсумно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безсу́мно, нар. Беспечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.