Словник української мови (1937)/безувірний
| ◀ безувірка | Словник української мови Б безувірний |
безувірство ▶ |
|
Безуві́рний, а, е. 1) Неверный, басурманский. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, бессердечный. См. Бузувірний.
| ◀ безувірка | Словник української мови Борис Грінченко Б безувірний |
безувірство ▶ |
|
Словник української мови — Б
безувірний
Борис Грінченко
1937
Безуві́рний, а, е. 1) Неверный, басурманский. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, бессердечный. См. Бузувірний.