Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безугавний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безугавний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безуга́вний, а, е. Безостановочный, неугомонный.