Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безумний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безумний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.