Словник української мови (1937)/безумниця

by Борис Грінченко

◀ безумний

Словник української мови Борис Грінченко Б безумниця

безумно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безу́мниця, ці, ж. Женщина неразумная, глупая, безумная. В песнях как эпитет слову улиця (место увеселений молодежи). Ой ти, улице, ти, безумнице, що по тобі ходити? Грин. III. 175.