Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безумниця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безумниця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безу́мниця, ці, ж. Женщина неразумная, глупая, безумная. В песнях как эпитет слову улиця (место увеселений молодежи). Ой ти, улице, ти, безумнице, що по тобі ходити? Грин. III. 175.