Словник української мови (1937)/белькнути

by Борис Грінченко

◀ белька

Словник української мови Борис Грінченко Б белькнути

белькот ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́лькнути, ну, неш, гл. одн. в. от белькотати. Сболтнуть, сказать что-либо необдуманно. Язик белькне та в кут, а спину виставлять — б'ють. Ном. № 1122.