Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/белькотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
белькотіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Белькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Белькотати. Засідатель обмахується та белькотить. Стор. I. 236.