Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бесур

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бесур
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́сур, ра, м. = Бусурман. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16.