Словник української мови (1937)/бехати

by Борис Грінченко

◀ бех

Словник української мови Борис Грінченко Б бехати

бехатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́хати, хаю, єш, одн. в. бе́хнути, ну, неш, гл. Делать что-нибудь с шумом: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113.