Словник української мови (1937)/бецман

by Борис Грінченко

◀ бехатися

Словник української мови Борис Грінченко Б бецман

бецманка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́цма́н, на́, м. Неповоротливый человек, увалень, дубина, балбес. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.