Словник української мови (1937)/бич

by Борис Грінченко

◀ биця

Словник української мови Борис Грінченко Б бич

бича ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бич, ча́, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. I. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цепа, которою молотят. Киї запорожські — паліччя не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновального песта, при помощи которой он поднимается. Мик. 481. Ум. Бичик.