Словник української мови (1937)/бичувати

by Борис Грінченко

◀ бичування

Словник української мови Борис Грінченко Б бичувати

бичуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать к одной паре лошадей или волов еще одну или несколько вперед, когда тяжело везти. Ком. П. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судах: тащить на бечеве. Киев.