Словник української мови (1937)/близнюк

by Борис Грінченко

◀ близнуватий

Словник української мови Борис Грінченко Б близнюк

близня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Близню́к, ка́, м. 1) Близнец. 2) Мн. = Близнята. 3) Вол, очень похожий на того, с которым он в паре. КС. 1898. VII. 46. 4) Мн.: а) двойчанки, два соединенные вместе одной ручкой горшка. КС. 1882. IX. 459, 461; б) две деревянные посуды, тоже таким образом соединенные. Шух. I. 251. Ум. Близнючок.