Словник української мови (1937)/блиснути
| ◀ блискучий | Словник української мови Б блиснути |
блись ▶ |
|
Бли́снути, ну, неш, гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. III. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. Лиш блиснув та й уже го нема. На миг показался и уж нет его. Фр. Пр. 60. 2) Упасть. І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя. Греб. 343. Як упала, то так і блиснула на цілу хату. Ном.