Словник української мови (1937)/блискучий
| ◀ блискотливий | Словник української мови Б блискучий |
блиснути ▶ |
|
Блиску́чий, а, е. Блестящий. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.
| ◀ блискотливий | Словник української мови Борис Грінченко Б блискучий |
блиснути ▶ |
|
Словник української мови — Б
блискучий
Борис Грінченко
1937
Блиску́чий, а, е. Блестящий. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.