Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блищачий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блищачий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блища́чий, а, е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.