Словник української мови (1937)/блищачий
Зовнішній вигляд
◀ блищатися | Словник української мови Б блищачий |
блищик ▶ |
|
Блища́чий, а, е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.