Словник української мови (1937)/блудний

by Борис Грінченко

◀ блудитися

Словник української мови Борис Грінченко Б блудний

блудник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Блу́дний, а, е. 1) Заблудший, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними дорогами пішов. Сбился с пути (нравственно). Фр. Пр. 62.