Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блудитися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блудитися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.