Словник української мови (1937)/блявкнути
| ◀ блявкати | Словник української мови Б блявкнути |
блягузкати ▶ |
|
Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.
| ◀ блявкати | Словник української мови Борис Грінченко Б блявкнути |
блягузкати ▶ |
|
Словник української мови — Б
блявкнути
Борис Грінченко
1937
Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.