Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/божевільник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
божевільник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Божеві́льник, ка, м. Сумасшедший человек, безумец. Желех.