Словник української мови (1937)/брехнути

by Борис Грінченко

◀ брехля

Словник української мови Борис Грінченко Б брехнути

брехня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Брехну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. НП. 358. 2) = Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. II. 195.