Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брикучий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брикучий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брику́чий, а, е = Брикливий. 1) Кобила… брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.