Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бринькати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бринькати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́нькати, каю, єш, гл. 1) Наигрывать на струнном инструменте. 2) Плохо играть, бренчать. 3) Дергать за струну.