Словник української мови (1937)/бринькач

by Борис Грінченко

◀ бринькати

Словник української мови Борис Грінченко Б бринькач

бринькнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бринька́ч, ча́, м. Звонкая монета. Де бринькачі (гроші), там і слухачі. Фр. Пр. 126. См. Побрязкач.