Словник української мови (1937)/бринькнути
| ◀ бринькач | Словник української мови Б бринькнути |
бринькотіти ▶ |
|
Бри́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бринькати. Хоч одна струна по-людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата. 2).
| ◀ бринькач | Словник української мови Борис Грінченко Б бринькнути |
бринькотіти ▶ |
|
Словник української мови — Б
бринькнути
Борис Грінченко
1937
Бри́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бринькати. Хоч одна струна по-людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата. 2).