Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брудити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брудити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бру́дити, джу, диш, гл. Грязнить, пачкать; загрязнять. Не брудь криниці, бо схочеш водиці. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.